Апельсини.

Дорога на Львів. Здається, що це жовта стрілка*, що майорить і тягне невидимою силою. Ці колії такі чарівні, в них все життя, я дуже люблю слухати музику в дорозі, особливо Pianoбой - Поезд**.

Щойно, проїжджаючи якесь село побачила як біля колії стоять діти з бабусями-дідусями і дивляться на поїзд, який повільно і хвастливо пропливає у далечінь. Згадала, що в дитинстві я просилась до колій, щоб побачити поїзд... Я, так само, як ті діти, зачаровано дивилась на потяги, які здавались такими великими і швидкими, мов ракети... Мені здавалось, що вони падають за горизонт і провалюються в інший світ. Тоді я ще не знала, що світ такий великий, що є транспорт і швидший, і, що за межами мого району є решта міста... інші міста... інші країни.
Тоді я не знала, як це - їхати поїздом, і, мені здавалось, що там, у вагонах, якісь особливі люди, ліпші, ніж я. Вони кудись їдуть і втрапляють в інший кінець світу. Ба, диво!
Я тоді ще майже нічого не знала... Для мене було два слова, від яких загорались очі: "варняк" (товарний потяг з цисцернами і великими контейнерами) і "Москва" (дідусь казав, що це поїзд, який іде 20 годин до Москви)...
Головне - мені здавалось, що там, в поїздах пахне апельсинами...
Час усе розставляє на свої місця. І, часто наповнює книгу життя розчаруваннями і неприємними відкриттями.
Будучи дитиною, я б не повірила, але зараз знаю точно: в поїздах пахне не апельсинами...

* В. Пелевин "Желтая стрела"
** Шуров написав ідеальний саундтрек до вищезазначеної книги